Ацетонемічний синдром – це стан обмінних порушень, зумовлений підвищенням крові кетонових тіл. Критичним віком його маніфестації є вік 2-10 років. До періоду статевого розвитку, як правило, такий стан минає. Кетонові тіла, це продукти, які утворюються при неповному окисленні жирних кислот або метаболізмі кетогенних амінокислот. В основі цього стану лежать вікові порушення активності ряду ферментів, які беруть участь у пуриновому обміні, синтез сечової кислоти. Джерелом пуринових та піримідинових основ для організму є тваринний білок, зокрема печінка, серце, м'ясо молодих тварин. Підсилюють обмінні процеси прянощі, ікра, щавель, шпинат, велику кількість вуглеводів. Провокуючими чинниками ацетонемічного синдрому може бути вірусні інфекції, харчові навантаження, психо–емоційний стрес.
Ацетонемічний синдром має свої характерні симптоми, оцінити які батьки можуть самостійно: нудота, блювання "фонтаном", блювання виникає через рівні проміжки часу (15-20 хвилин до години). При нападі можливе підвищення температури тіла від субфебрильних до фебрильних цифр, м'язова слабкість, бліда шкіра з характерним хворим рум'янцем на щоках, переймоподібні болі в животі в області пупка. З огляду на наростаюче зневоднення посилюється слабкість, сонливість, неспокій. У повітрі з'являється специфічний запах ацетону. Інтенсивність цих симптомів зростає протягом кількох діб. Дитина стає млявою, дратівливою, негативно реагує на огляд. При об'єктивному обстеженні, як правило, визначаються симптоми, зневоднення – сухість слизових та шкіри, зниження тургору, з рота визначається запах ацетону, тахікардія, посилення серцевих тонів. При пальпації живота нерідко визначається болючість в епігастрії. Сечовипускання знижується залежно від ступеня зневоднення дитини.
Для визначення ацетонемічного синдрому використовують так звані тест-смужки, які допомагають визначити ступінь ацетону в крові дитини. Для цього достатньо опустити смужку в сечу дитини та через кілька секунд визначити наявність кетонів за ступенем фарбування смужки. Насичений фіолетовий колір вказує на високий рівень ацетону. За наявності ацетону в крові часто відзначається лейкоцитоз, нейтрофілоз зі зсувом вліво та прискорення ШОЕ.
Лікування ацетонемічного синдрому поділяють на два етапи: усунення ацетонемічного кризу з відновленням нормального обміну речовин та проведення заходів у міжприступний період, спрямованих на профілактику рецидивів.
Купірування криза спрямоване насамперед на боротьбу з зневодненням. При зневодненні 1-го ступеня (втрата ваги визначається не більше 5%) показана дієтотерапія з включенням легкодоступних вуглеводів (рідка манна або вівсяна каша, киселі, картопляне пюре, компот із сухофруктів, чай з цукром) та обмеження жирів.
При зневодненні 2-го ступеня (6-9% втрати маси тіла) необхідне проведення інфузійної терапії. Найчастіше рекомендується призначення 5-10% розчинів глюкози, як одного з найвідоміших препаратів, що мають антикетогенний ефект, сольові кристалоїдні розчини, проводиться корекція рівня каліємії.
При АС, які супроводжуються дегідратацією 3-го ступеня (більше 10% втрати маси тіла), наявністю декомпенсованого метаболічного ацидозу – кетоацидозу, гемодинамічних та мікроциркуляторних порушень, обсяг інфузійної терапії розраховується чітко за правилами, а лікування таких дітей рекомендується проводити в умовах під контролем стану центральної гемодинаміки, водно-електролітної та кислотно-основної рівноваги.
Важливо пам'ятати, що дієта та оральна регідратація допоможуть дитині швидше впоратися з ацетонемічним кризом. При правильному та під час розпочатому лікуванні всі симптоми стихають на 2-5 день захворювання. Часті підвищення ацетону в крові потребують ретельного обстеження дитини, можливі й серйозніші захворювання з боку шлунково-кишкового тракту. Загострення ацетонемічного синдрому частіше спостерігається навесні та восени.
Будьте здорові!
Ваш педіатр